Вже вечір засвічує зорі і гори стоять в тишині.
Пливу по життєвому морю, і сумно на серці мені.
Що час пролітає так скоро. Роки за роками летять.
Недавно ходили ми в школу. А вже на висках тридцять п'ять.
Кружляє зима в заметілі. Сніжинки, як мрії летять,
Тривоги, розлуки похмілля. А вже на висках п'ятдесят.
Вже діти дорослі є внуки. Постаршало місто, село,
Не можемо тільки збагнути, коли це так швидко пройшло.
Лиш радість на серце лягає, що віра в Ісуса в нас є.
І світло в душі моїй сяє. Ісус це майбутнє моє.
***
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : "Святоша" - Смеющемуся - Лариса Попова Когда мне Бог открыл, что Он есть, я пережила шок: ПРИШЛО ОСОЗНАНИЕ МЕЛОЧНОСТИ ВСЕХ СТРЕМЛЕНИЙ И ЦЕЛЕЙ.
Вторым шоком явилось откровение о том насколько Он близко, рядом - ПРОСТОТА УСТАНОВЛЕНИЯ КОНТАКТА С Ним.
Отче Небесный, сделай нам, детям Твоим, Небесный подарок: даруй нам дух Богоискания, Боговедения и Богопознания; откройся нам, СТАНЬ нашим Папочкой. Стань МОИМ Папочкой! Спасибо. Аминь.
